Індустріальні парки — нові точки зростання для промислового бізнесу

У всьому світі індустріальні парки створюють можливості для синергії та інновацій бізнесу. Це дієвий механізм зменшення витрат завдяки пільгам та дотаціям компаніям задля збільшення інвестицій.

На сьогодні Україна вперше за 10 років зробила реальні кроки для того, аби індустріальні парки існували не лише на папері, а приносили користь бізнесу. Що вже встигла зробити Україна для розбудови індустріальних парків і які проблеми ще потрібно вирішити — розповів MINTRANS радник відділу юридичного консультування KPMG Law Ukraine Віктор Комзюк.

Основа змін

Створення умов для індустріальних парків в Україні почалася у 2012 році, коли вперше був прийнятий закон «Про індустріальні парки». На сьогодні в Україні, за даними Мінекономіки, зареєстровано вже 52 індустріальних парки, 25 з них мають керівні компанії. Лідерами за кількістю парків наразі є Київська та Львівська області. Проте реально працюючими поки що є не більше десяти.

По-справжньому серйозний поштовх для розвитку індустріальні парки отримали минулого року після прийняття змін до законодавства. Закон передбачає широкий перелік стимулів для інвесторів – від компенсації витрат на приєднання до енергомереж до часткового покриття витрат на боргове фінансування.

Крім того, змінюються вимоги до площі (від 10 до 1000 га) та передбачається створення відповідного держоргану по роботі з індустріальними парками. Також був суттєво розширений перелік організацій, які можуть розташовуватися на території таких парків. Зокрема, окрім виробничих до нього були включені офісні приміщення.

Враховуючи зростаючий інвестиційний інтерес до цих майданчиків, Кабмін суттєво скоротив строки розгляду документів та включення до реєстру індустріальних парків. Було подано законопроєкти про зміни до митного та податкового кодексів (№ 5688, 5689). Зараз вони знаходяться на розгляді парламенту.

Найважливішими пільгами для учасників індустріальних парків стануть звільнення від сплати податку на прибуток, ввізного мита та ПДВ на обладнання, зменшення або звільнення від земельного податку чи орендної плати за землю. До цього варто додати заплановані державою до 2026 року суми (на цей рік – 400 млн грн) на співфінансування будівництва інфраструктури для індустріальних парків (автошляхів, ліній зв'язку та інших комунікацій, необхідних для таких парків).

Як показує досвід роботи наявних індустріальних парків, однією з найбільших переваг для інвесторів є часткова компенсація витрат на підключення та приєднання до електромереж через Фонд регіонального розвитку.

Враховуючи, що це дуже вартісна процедура, таке субсидіювання вкрай вигідне компаніям, у порівнянні з тим, скільки грошей, часу та зусиль довелося б докласти на створення усієї необхідної інженерної інфраструктури самостійно з нуля.

Окрім цього законом передбачена й фінансова підтримка інвесторів. Зокрема, пільгові позики на розвиток виробництва — повну або часткову компенсацію відсоткової ставки за кредитамина облаштування інфраструктури та/або здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків.

Плюс часткове субсидіювання від держави витрат на створення, реконструкцію, виробництво, придбання техніки, обладнання, виробничих засобів, здійснені протягом перших трьох років.

Це дозволить не лише підтримувати поточну роботу, але й будувати нові виробничі потужності, набувати нове обладнання, врешті решт розвиватися навіть в не дуже сприятливих економічних умовах та планувати на довгострокову перспективу.

При цьому закон дозволяє створення індустріальних парків практично будь-якого профілю: промислово-логістичні (крім виробництва підакцизних товарів), індустріальні, науково-технологічні, біотехнологічні, у сфері телекомунікацій, переробки промислових та побутових відходів (крім захоронення) тощо.

Рух у фарватері світових трендів

Увесь світ рухається до кооперації та оптимізації ресурсів, і Україна — не виключення. Саме такий формат кооперації, як індустріальні парки, дозволяє знизити свої виробничі витрати за рахунок концентрації різних виробництв на одній площі (наприклад, залізничних вагонів, складів, кранів для розвантаження, логістичних компаній тощо).

У стислі терміни перенести виробництво з одного регіону в інший або розширити його. Протестувати нові продукти та технології перед запуском. Нарешті зменшити забруднення довкілля та дотримуватися ESG-практик. Зокрема, мова йде про промисловий симбіоз (використання відходів одного підприємства-учасника як сировини іншим) та спільне створення екологічних підходів до виробництва.

Перевагою індустріальних парків також є супровідні послуги від керуючих компаній: допомога у проектно-будівельних роботах, з технічним під’єднанням, з вибором майданчика для виробництва. В Україні вже існують успішні кейси розміщення промислових потужностей в одному місці, наприклад промисловий парк у місті Тростянець у Сумській області.

Його плюсом для інвесторів є не лише підведені комунікації (транспортні магістралі та під’їзні шляхи), зручна логістика, але й пільга з орендної плати за землю (мінімальна ставка у розмірі 3% від вартості землі), зацікавлене відношення з боку місцевої влади, і загалом зрозумілі та передбачені умови.

Легкий старт

Новий закон про індустріальні парки дає бізнесу можливість не лише побудувати об'єкт на вже готових майданчиках діючих парків, але й перетворити існуючі території на індустріальний парк як самостійно, так і об'єднавшись з іншими приватними компаніями.

Для розміщення власного виробництва інвестору необхідно орендувати земельну ділянку (під будівництво) чи побудувати виробничі потужності на території діючого індустріального парку. Керівна компанія також може побудувати виробничі приміщення під конкретного замовника (built to suit), що дозволяє швидше почати виробництво у порівнянні з будівництвом на загальних умовах.

Плануючи створення нового індустріального парку необхідно ретельно обрати майданчик для локалізації виробництва, де вже існують комунікації або їх провести, використовуючи надані пільги. Місцева влада підтримує такі проєкти, оскільки вони створюють нові робочі місця. Натомість інвестор отримує зниження вартості плати за землю.

У разі обрання вже наявного та діючого індустріального парку, важливо переконатися, що він включений до Реєстру індустріальних парків України. У разі, якщо це не так, компанія-інвестор не зможе скористатися державним стимулюванням.

Нарешті ще одним форматом індустріального парку є об'єднання приватних компаній для створення виробничого кластера зі спільними ознаками. Наприклад, виробники меблів організовують спільну поставку продукції в Європу.

Підприємці, об'єднані навколо такого кластеру, посилюють одне одного. І звісно, у бізнес-план закладаються такі переваги, як зменшення транспортних витрат на поставку продукції, спільне навчання персоналу тощо. Завданням керуючої компанії є в цьому разі не отримання прибутку, а залучення підприємств однієї галузі для збільшення ефекту синергії.

Будь-яка з перелічених моделей індустріального парку є хорошим механізмом відкриття нових виробництв в Україні (незалежно від потужності) завдяки поєднанню трьох ключових компонентів парку: готова інженерна інфраструктура (або значна економія на її створенні), податкові пільги й всіляке сприяння з боку місцевої влади, тобто мінімум бюрократичної тяганини.