Головний порт Чорного моря

Перший порт у районі сучасної Одеси виник ще 1765 року, коли біля тутешньої фортеці Хаджибей, що належала Османській імперії, збудували невеличку пристань для обслуговування торговельних суден

Перша згадка

Історія головного порту Чорного моря, розташованого в українській Одесі, сягає часів Османської імперії у 18 столітті. У 1765 році біля фортеці Хаджибей, яка належала Османській імперії, була споруджена невелика пристань для обслуговування торговельних суден. Саме місто Одеса має давню і багату історію, яка сягає VI століття до нашої ери. Будівництво порту в Хаджибеї поклало початок розвитку Одеси як великого торгово-транспортного вузла в Чорноморському регіоні.

Порт продовжував розвиватися за часів Російської імперії, яка отримала контроль над Одесою в 1789 році. Під російським правлінням порт значно розширився, ставши одним із найбільших портів Чорноморського басейну. Місто Одеса також процвітало в цей час, ставши центром культури та торгівлі в регіоні.

100 років тому

У рамках економічної політики П. Скоропадського у 1918 р., висувалися пропозиції щодо створення «вільної гавані» в Одеському порту. Така гавань дозволила б здійснювати безмитний імпорт і експорт товарів, потенційно посиливши торгівлю та економічне зростання в регіоні. Потенційні переваги «вільної гавані» в Одесі були значними. Це могло б підвищити конкурентоспроможність українських товарів на міжнародному ринку, а також залучити іноземні інвестиції та підняти місцеву економіку. Однак існували й потенційні недоліки, які слід враховувати. Деякі стверджували, що «вільна гавань» може призвести до втрати доходів для уряду, а також потенційного зростання контрабанди та незаконної діяльності. Крім того, було незрозуміло, як така гавань буде регулюватися та підтримуватися, і який вплив це матиме на портову інфраструктуру.

Незважаючи на потенційні переваги та недоліки, пропозиція щодо «вільної гавані» в Одесі за часів Гетьманату Скоропадського зрештою не була реалізована. Однак він залишається цікавим прикладом економічної політики та дискусій того часу, а також потенційного впливу, який така політика могла мати на економічний розвиток регіону.

Наші дні

Сьогодні Одеський морський торговельний порт залишається одним із найбільших і найважливіших портів Чорноморського регіону, який має стратегічне розташування в північно-західній частині Чорного моря. Порт відіграє вирішальну роль у сприянні торгівлі та транспортуванні між Україною та іншими країнами регіону, а також з’єднує Європу та Азію.

Поточна потужність порту становить 50 млн. тонн вантажів (25 млн. сухих і 25 млн. наливних) в експортних, імпортних і транзитних сполученнях. До перевалки приймаються наступні види вантажів: нафта і нафтопродукти наливом, скраплений газ, тропічні і рослинні масла, технічні масла, контейнери всіх типів і розмірів, кольорові і чорні метали, руди, чавун, цукор-сирець навалом, зернові насипом, швидкопсувні вантажі в тарі, вантажі в мішках, ящиках, пакетах, біг-бегах та автотранспорт. Виняток становлять товари, потенційно небезпечні для навколишнього середовища.

На території порту розташовано 17 виробничо-перевантажувальних комплексів (терміналів): 7 терміналів загального призначення, 4 зернових термінали, 2 контейнерних термінали, 2 олійних, 1 нафтогазовий термінал, 1 рефрижераторний термінал. Портові вантажно-розвантажувальні послуги надають 15 компаній операторів.

Максимальна потужність порту з переробки зерна становить 13 млн т/т. на рік. Перевалка зернових відбувається на 8 терміналах. На підприємстві є 5 елеваторів і 3 склади напольного зберігання, загальним обсягом зберігання 815 тис. тонн.

Контейнерні термінали порту розраховані на обробку понад 900 000 TEU на рік.

Пасажирський комплекс порту є одним із найбільших на Чорному морі та розрахований на приймання та обслуговування до 4 млн туристів на рік.

Розвинена транспортна інфраструктура дозволяє транспортувати вантажі до порту автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом. Для забезпечення високої продуктивності перевалки контейнерів створений «Сухий порт» і спеціальний шляхопровід, які дозволяють вантажному транспорту заїжджати в порт в об’їзд міських магістралей та очікувати заїзду в «Сухому порту».

На території порту реалізуються великі інвестиційні проекти з розвитку промислової інфраструктури.

Сучасний Одеський порт – це конгломерат суб’єктів господарювання, що працюють на засадах державно-приватного партнерства. Понад 400 малих і середніх підприємств надають широкий спектр послуг у сфері вантажно-розвантажувальних, транспортно-експедиційних робіт, обслуговування флоту, утилізації відходів, благоустрою тощо. Державні та приватні портові компанії піклуються про охорону навколишнього середовища, вкладають значні ресурси у впровадження екологічно чистих та енергозберігаючих технологій. Відносини між адміністрацією порту та компаніями-партнерами будуються на принципах відкритості та прозорості. Корпоративна стратегія компанії спрямована на збереження конкурентоспроможності компанії, максимальне наповнення державного бюджету та створення нових робочих місць.