2020-11-16 14:19:38

Голова Мінрегіону: «Годі очікувати зацікавленості капіталу, поки сам нічого не зробив»

Олексій Чернишов — про стратегію, принципи відбору проектів та фінансування

Над чим наразі працює Міністерство розвитку громад і територій? MINTRANS розпитав голову міністерства Олексія Чернишова про те, як держава змінює регіональну політику. 

 

— Зараз йде розроблення плану реалізації Стратегії. Які напрями оцінюються як пріоритетні? 

— У серпні Кабмін затвердив Стратегію на сім років уперед. Наразі триває опрацювання чіткого плану дій. Змінюється і підхід. Так, реалізація буде зосереджена не на регіональних одиницях (районах, областях тощо), а на так званих функціональних зонах, яких десять. Їх іще треба ввести. Це, наприклад, території узбережжя Чорного та Азовського морів, гірські території, території несприятливих умов, прикордонні території, агломерації. Такий підхід приведе до більш ефективного використання державного ресурсу для розвитку. 

Якщо ми подивимося на пріоритети, у новій стратегії визначено три ключових. По‐перше, стимулювання економічного зростання та зменшення диспропорцій між регіонами із збереженням якісного стану довкілля й використання ресурсів. По‐друге, формування згуртованості та інтегрованості країни. Важлива інтегрованість у кількох вимірах: економічному, інфраструктурному, гуманітарному. Нарешті, серед пріоритетів, хоч як банально це звучить, підвищення якості й забезпечення доступності публічних послуг для населення. В умовах реалізації реформи децентралізації це завдання набуває нового змісту та можливостей. До того ж поступово все цифровізується, і публічні послуги не є винятком. 

— Як має працювати стратегія, щоб забезпечити зростання економіки в країні? 

— Однією з умов зростання економіки є приплив зовнішнього капіталу. Тому насамперед ідеться про підтримку галузей, які «розганяють» економіку та створюють нові робочі місця. Це мій особистий критерій оцінки успішності втілення Стратегії. 

— Для кожного регіону має бути визначена смарт‐спеціалізація. Ця робота вже завершена? 

— Зараз закінчується процес адаптації регіональних стратегій розвитку відповідно до державної, вже кілька регіональних стратегій презентовано. Цей процес буде завершено найближчим часом. Кожен має визначити свою спеціалізацію. Стояло завдання визначити декілька основних напрямів розвитку – точки зростання для кожного регіону. 

Наприклад, Чернігівська область: традиційна індустрія, яка там розвивалася роками, – текстильна, легка промисловість. Її потрібно не просто відновити, а вивести на новий рівень. Тож мова не тільки про тверді (інвестиційні), але й м’які проєкти з розвитку компетенцій, конкурентоспроможності, інвестиції в освіту та профрозвиток. Чернігівська область – це своєрідний північний Мілан, тут великий експортний потенціал, він там є і вже реалізується. 

Для гірських територій українських Карпат, узбережжя Чорного й Азовського морів – розвиток туризму (сільського, екологічного), оздоровлення та рекреація. Для гірських територій Закарпатської, Львівської, Чернівецької, Івано‐Франківської областей – виробництво екологічної продукції, розвиток гірського, екологічного туризму. Проте в кожному регіоні треба, щоб значення smart почало нарешті працювати дещо інакше. Неможливо, скажімо, просто визначити спеціалізацію тієї чи іншої області. Слід ураховувати ще й важелі економічної історії регіону, особливо там, де існує багаторічна хроніка негативних для регіону подій. Я маю на увазі критичний стан багатьох гідротехнічних споруд і руйнування берегоукріплень у західних областях України. Переконався в масштабах руйнувань і збитків нещодавно на Івано‐Франківщині. Тож, повертаючись до питання розумного підходу: навіщо латати дамби при кожній повені й дивуватися, коли настає це природне лихо, якщо можна проєктувати запобіжники та спланувати систему запобігання і протидії повеням. Ба більше – реалізувати цей план. Такий підхід для мене – smart. 

Далі – аграрний напрям, про нього кажуть майже в кожному регіоні. Проте щоб перейти від commodity mind‐set, необхідно зробити транзит від примітивного вирощування із застосуванням технологій сторічної давнини та експорту сировини – до глибокої переробки й виробництва продукції. В Україні є прекрасні приклади ефективного агротехнологічного бізнесу, та залучати до цього напряму іноземні інвестиції і вивчати найкращий досвід, наприклад, Європи потрібно весь час. 

Буквально кілька тижнів тому у Відні мав перемовини з компаніями щодо створення освітніх хабів аграрних технологій. Ми ще вирішуємо, у яких саме регіонах зазначені проєкти можуть бути реалізовані, але я вважаю, що таких хабів потрібно декілька. Адже одна з ключових відповідей на запитання, як забезпечити економічний розвиток, – зробити сільське господарство більш технологічним. 

— Але нові технології в сільському господарстві – це зменшення кількості робочих місць при зростанні оплати, а ви ставите за мету збільшення робочих місць. 

— Нові робочі місця будуть створені, наприклад, у переробці. Що швидше країна буде переходити від commodity mind‐set до технологій, то більше виникатиме суміжних напрямів, кожен із яких так чи інакше створюватиме робочі місця. Кваліфікована праця зростатиме в ціні, і люди не будуть прагнути виїхати на заробітки з країни. У цьому й полягає сутність розвитку людського капіталу. Держава забезпечує підтримку різних напрямів економіки, малого та середнього бізнесу. 

— Які джерела фінансування передбачені для реалізації нової Стратегії? Як працюватиме Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР)? Як саме обиратимуться проєкти? 

— Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок Державного фонду регіонального розвитку і секторальних бюджетних програм. Проте концепція та підходи використання коштів ДФРР наразі не працюють максимально ефективно і мають бути змінені. Мінрегіон підготував зміни до законодавства щодо реформи ДФРР. Прогнозується ввести в дію зміни до закону в частині реформування ДФРР та реалізації проєктів із початку 2021 року. 

Зараз ДФРР – близько одного відсотка доходної частини державного бюджету. Серед основних норм законопроєкту – на ДФРР має скеровуватися 3% від прогнозованого доходу Державного бюджету України. 

Половина коштів ДФРР має спрямовуватися на проєкти та програми Державної стратегії розвитку, половина – на реалізацію регіональних стратегій розвитку, з яких 30% – на об’єкти обласного рівня, 20% – на розбудову інфраструктури територіальних громад. Відбір проєктів здійснюватиме на конкурсній основі Національна комісія. Ми перебуваємо на етапі формування критеріїв цих проєктів та збору цих проєктів. 

— Оцініть результати роботи ДФРР цього року. 

— У 2020 році Мінрегіон провів три засідання комісії для оцінки та відбору інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів ДФРР. Наразі затверджено реалізацію 463 проєктів обсягом 4,9 млрд гривень. 

За рахунок ДФРР ми надали значну підтримку на реалізацію багатьох будівельних проєктів, більшість із них мають соціальне спрямування, нам вдалося завершити довгобуди цих напрямів. 

— Як можете прокоментувати роботу з довгобудами соціальної інфраструктури? Адже це питання жваво обговорюється, зокрема в контексті програми «Велике будівництво». 

— На це запитання відповідаю досить часто. Цілком переконаний, що незалежно від того, хто саме, яка політична сила розпочала будівництво школи чи садка, якщо потім це будівництво гальмується роками (подекуди навіть десятиліттями) – це ознака хаосу та відсутності поваги до громадян. Хіба для людини, яка живе в маленькому містечку, важливо, хто зупинив будівництво чи хто його розпочав? Ні, людині важливо, щоб діти ходили до нормального навчального закладу – безпечного та сучасного. З огляду на це вважаю, що те, що зроблено цього року в межах програми Президента «Велике будівництво» в соціальному напрямі, є вкрай важливим і цінним для кожної області, міста, громади. 

Дуже відповідальним був початок нового навчального року: особисто відвідав десятки шкіл, більшість із них вразила сучасним обладнанням і високою якістю робіт, у деяких зробили зауваження щодо дотримання норм інклюзивності. Деякі школи були відкриті саме цьогоріч першого вересня після років затримки та відсутності будь‐яких робіт. З робочими поїздками я відвідав майже всі області. Люди із вдячністю згадують програму Президента та радіють, коли нарешті збудовані школи, садки, спортивні об’єкти починають працювати. Зараз у координації міністерства перебуває понад 650 об’єктів різного напряму, майже всі вони на завершальній фазі. 

До кінця року будуть закінчені будівельні роботи в більш як двох сотнях приймальних відділень опорних лікарень, після чого МОЗ має забезпечити приймальні відділення сучасним медичним обладнанням. 

— Які завдання Мінрегіон ставить перед собою щодо виконання положень Стратегії на 2021 рік? 

— Ми розуміємо, що фінансування соціальних проєктів не зможе бути в майбутні роки ключовим пріоритетом ДФРР. Це «домашнє завдання» місцевої влади, вона має справлятися сама. Так, за кошти ДФРР, які розподіляються між регіонами, буде й надалі здійснюватися будівництво й ремонт об’єктів соціальної інфраструктури (шкіл, садочків), спортивної інфраструктури, центрів безпеки; розвиток інфраструктури громад. 

Проте пріоритетом для нас є проєкти розвитку – це може бути розбудова промислових та індустріальних парків, які повинні стати місцем розташування нових високотехнологічних і екологічно безпечних виробничих потужностей, створення центрів розвитку креативної економіки, оснащення регіональних аеропортів, покращення доступності центральної частини українських Карпат через розбудову транспортної інфраструктури з метою «зшиття» регіонів. 

Ми хочемо саме у 2021 році розпочати перехід від дотацій до розвиткових інвестиційних проєктів. 

— Наведіть приклади таких розвиткових проєктів. 

— Наразі реалізується проєкт «Будівництво радіотелевізійної станції в Попаснянському районі Луганської області» з метою розширення території покриття українського мовника, створення умов для реінтеграції тимчасово окупованих територій. Планується продовжувати розбудову мережі Центрів надання адміністративних послуг у громадах. У 585 новостворених громад відсутні такі центри. Пропонується втілити проєкт щодо розширення комплексу «Запорозька Січ» (о. Хортиця, м. Запоріжжя), зокрема: реконструкцію музею, модернізацію транспортної інфраструктури, створення нових парків та кластерів. Реалізація проєкту сприятиме збільшенню кількості туристів, створенню додаткових робочих місць та забезпечить відповідні умови для наповнення бюджетів. 

Щодо регіональних проєктів – буде конкурс. Мінрегіон, зокрема, готує критерії для проєктів, а також погоджує технічні завдання для регіонів, у межах яких має відбутися відбір проєктів на фінансування за рахунок коштів ДФРР. Це необхідно для того, щоб проєкти були спрямовані не тільки на оновлення соціальної інфраструктури, а й на економічний розвиток регіонів. Щодо громад також буде конкуренція, буде віддано перевагу тим проєктам, де є співфінансування, адже це підтверджує професійне ставлення до них. 

Серед проєктів, які розглядаються як такі, що можуть бути реалізовані в межах Державної стратегії регіонального розвитку, у тому числі за рахунок ДФРР: промисловий парк «Тростянець», Сумська обл., м. Тростянець; міжнародний аеропорт «Ужгород»; центр розвитку креативної економіки в Кривому Розі; розбудова мережі індустріальних парків; «Мале Карпатське (Бойківське) коло» у Львівській, Закарпатській, Івано‐Франківській областях та інші. Також на меті – реалізація ініціативи Президента України «Туристичні магніти України», до якої включено реставрацію об’єктів культурної спадщини, забезпечення доступності до туристичних об’єктів. 

— Ці всі проєкти, включаючи реставрацію пам’яток, будуть фінансуватися з ДФРР? Замки конкуруватимуть з аеропортами за фінансування? 

— Відновлення музеїв, замків ми обов’язково підтримуватимемо. Сподіваюсь, на це буде окрема програма, тому що конкуренція замків з індустріальними парками або креативними центрами некоректна. 

Загалом у новому періоді буде застосовано інтегрований підхід до проєктів. Не може бути багато проєктів, які не синхронізовані між собою. Кожен проєкт, кожна діяльність має бути спрямована на збалансований розвиток та ефективне управління в територіях. Відновлювати музейну інфраструктуру потрібно, адже це розвиток туризму. Але розвиток туризму – комплексне завдання, що також включає відновлення аеропортів, будівництво доріг, готелів, створення туристичних центрів та нових маршрутів, облаштування довколишньої території, розв’язання екологічних питань водопостачання, водовідведення. 

Відносно індустріальних парків – вважаю, що замало лише готувати ділянку, підводити мережі. Ми зараз конкуруємо на глобальному ринку за виробників, які створюють робочі місця. Для того щоб залучити їх сюди, на мій погляд, держава має входити співінвестором, не лише стимулювати, але й створювати інноваційні виробництва та нові робочі місця. Ми маємо створити умови для тих людей, котрі в умовах карантину повернулися до держави. Я відвертий прихильник відкритого ринку та саморегуляції. Раніше ми стверджували, що капітал ліквідний, перетікає, сам вирішує, обирає, де вигідніше, і держави та міста конкурують за нього. Останніми роками ми зрозуміли, що робоча сила – також капітал, людський капітал, який сам обирає напрямок руху і за який ми конкуруємо з більш розвиненими ринками. 

Щодо об’єктів інфраструктури та транспорту, то одним із пріоритетів Стратегії є згуртованість та формування єдиного загальноукраїнського простору, йдеться про сполучення між регіонами, зшиття країни. Не Одеса – Київ чи Львів – Київ, а, скажімо, Кропивницький – Херсон чи Миколаїв – Вінниця, тобто сполучення між регіонами пряме, мова про автомобільне, авіа, навіть річкове сполучення. Ті ж таки аеропорти важливі як регіонам, так і державі, вони фінансуються з різних джерел. Ідеться також про згуртованість територій та зменшення диспропорцій між ними усередині кожної області – щоб із сільської місцевості без проблем можна було доїхати до міст. 

Зараз немає іншого шляху, держава повинна це фінансувати, входити інвестором в індустріальні, інноваційні, агропарки. Це буде потужний сигнал як міжнародному, так і внутрішньому бізнесу. Годі очікувати зацікавленості капіталу, поки сам нічого не зробив. 

— Якого підходу від керівників областей у реалізації стратегії регіонального розвитку очікуєте? Чи є нові критерії? 

— Перед сучасними керівниками всіх рівнів щоденно постає величезна кількість викликів, пов’язаних зі стрімкою, іноді непрогнозованою зміною зовнішньої ситуації. Світова пандемія та її наслідки, глобальна економічна криза й необхідність знаходити рішення у складних умовах – це поточний стан речей для управлінців різних масштабів. Для сучасного державного управління в Україні ситуація ще ускладнена війною на Сході, анексією Криму, соціально‐економічним станом країни. 

Тому розвиток регіонів України в поточній ситуації – як шахова партія: стратегії відомі, але перемога залежить від тактики й інноваційних підходів. Насправді потрібні нові підходи, щоб підвищити конкурентоспроможність територій в умовах світової технологічної революції та дисбалансу розвитку регіонів. У деяких областях потрібні й нові лідери, які розуміють реформи, що відбуваються в країні, підтримують їх та скеровують свої дії в інтересах мешканців відповідних областей. Найбільше я очікую від керівників на всіх рівнях сучасних ефективних способів взаємодії. Діалог між громадою, бізнесом, місцевою владою має стати своєрідним трампліном для стабілізації економіки та відновлення регіонів. 

2020-11-25 14:04:08

"Простому жителю країни не важливо, хто на чолі компанії – залізничник чи ні. Важливо, щоб ця людина давала клієнтоорієнтований якісний сервіс".

2020-11-06 17:13:52

MINTRANS склав перший рейтинг найкращих топ-менеджерів інфраструктурної галузі

2020-11-04 13:29:50

Про те, в якому стані державні транспортні активи, чи можливо залучити інвесторів, MINTRANS розпитав голову Фонду держмайна Дмитра Сенниченка.