світовий Досвід
Маршрути повільної мобільності
Як специфічна транспортна інфраструктура дозволяє вижити турбізнесу в епоху COVID‑19
Хто найбільше постраждав від пандемії? Дослідження Міжнародного валютного фонду показує, що країни, які залежать від туризму, відчуватимуть негативні наслідки кризи, викликаної COVID‑19, набагато довше за інші держави. За оцінкою WTTC (Всесвітньої ради з туризму та подорожей), світовий сектор подорожей і туризму втратив 2020 року майже 4,5 трлн доларів США. 2019 року частка сектору у світовому ВВП становила 10,4%, а 2020‑го знизилася до 5,5%. Загальний внутрішній валовий продукт (ВВП), наприклад, країн Карибського басейну, які сильно залежать від туризму, скоротився на 12%. ВВП тихоокеанських острівних держав, як‑от Фіджі, впав на приголомшливі 21%. На Гаваях до серпня 2020 року зникло кожне шосте робоче місце.

Масштаб кризи варіює залежно від туристичної спеціалізації регіонів. Ті з них, які будували інфраструктуру, орієнтовану на міжнародний, масовий, організований туризм, постраждали дужче. Регіони, які розвивали інфраструктуру сталого або, як його ще називають, "повільного", індивідуального туризму, постраждали меншою мірою. Підтвердження тому – ситуація в туристичних регіонах Італії та Хорватії.
2018 року туризм забезпечив 10% ВВП і 12% зайнятості (понад 27 млн робочих місць, 43% працівників – віком менш ніж 35 років) у Європейському Союзі. У туристичному секторі прямо чи опосередковано працюють 25% зайнятих у Хорватії, 22% – на Кіпрі, 21% – у Греції.
Традиційний туризм зазнає збитків
Туризм на Апеннінському півострові має довгу історію. На початку 1980‑х років, коли подорожі обмежувалися кількома міжнародними напрямками, більше, ніж в Італії, туристи витрачали тільки у США. Сьогодні Італія є лідером у Європі за рівнем розвитку туристичної інфраструктури: перше місце за кількістю готелів і так званих неготельних структур гостинності (B&B, кемпінги, приватні резиденції тощо). У 2019 році статистичне відомство країни ISTAT зареєструвало рекордні 131,4 млн прибуттів туристів і 436,7 млн їхніх ночівель. У передковідному році мандрівники залишили в Італії 44,3 млрд євро. Це близько 3% усіх світових витрат туристів на відпочинок у 2019‑му.
Пандемія COVID‑19 практично зупинила туристичну індустрію на Апеннінах. За даними ISTAT, кількість прибуттів туристів на курорти Італії у 2020‑му скоротилася більш ніж на половину. Через пандемію італійський туристичний ринок повернувся до рівня 1969 року. Так оцінюють підсумки минулорічного туристичного сезону в Центрі туристичних досліджень Флоренції.

Мільйони туристів не змогли приїхати до Рима, Мілана і Флоренції через обмеження мобільності. Однак справжня катастрофа сталася в туристичному секторі регіону Венето, який втратив у 2020 році 12,2 млн прибуттів туристів (менше на 60,4% від рівня 2019‑го). Венеція – сумний лідер серед регіонів Італії щодо скорочення доходів від туризму: мінус майже 4 млрд євро.
Інфраструктура Венето була вибудувана під приймання і розміщення великої кількості організованих туристичних груп. Так з'явилися чималі транспортні вузли на основі великого аеропорту й місткі готелі. В умовах пандемії та обмеження мобільності більшість із цих об'єктів були або закриті, або функціонували не на повну потужність. Згідно з даними Асоціації підприємців Венето, у секторах економіки регіону, пов'язаних із туризмом, у 2020 році закрилися майже 1200 підприємств. Це спричинено різким зменшенням кількості іноземних клієнтів. У 2019‑му іноземці становили 65,3% усіх мандрівників, які відвідали Венето, а у 2020‑му їх у місті практично не було (32% від рівня 2019‑го). Скорочення потоку відвідувачів вдарило по всьому "харчовому ланцюгу". Адже кожен іноземний турист витрачав у регіоні близько 180 євро щодня.

Навесні минулого року Венеція лякала своєю порожнечею: кількість прибулих до міста туристів протягом окремих місяців скорочувалася на 99%. Чарівне місто на воді стало заручником своєї орієнтації на іноземних гостей, більшість із яких прибували авіатранспортом. Місцевий аеропорт імені Марко Поло був закритий для багатьох міжнародних рейсів аж до літа 2021 року.
Ставка на повільний туризм
Інший приклад – область Фріулі-Венеція-Джулія (ФВД), розташована в сусідстві з Венето на північно‑східній околиці Італії. Цьому регіону було традиційно складно конкурувати з Венецією. Тому його влада була змушена зробити ставку на розвиток "повільного туризму", або відвідувачів, які добираються до місця автотранспортом. "Повільний" турист віддає перевагу малолюдним місцям, зануренню в місцеву культуру і традиції. Він пересувається не поспішаючи. Як правило, пішки, на велосипеді, громадським транспортом або на персональному автомобілі. Це допомагає йому повністю зануритися в атмосферу регіону та вловити місцеву специфіку, перебуваючи в контакті з природою.

Для розвитку "повільного туризму" влада ФВД розробила Регіональний ландшафтний план. Пізніше на його основі за кілька років створили густу мережу "повільної мобільності". Ця мережа являє собою безліч туристичних маршрутів і напрямків, що тематично пов'язують певні культурно‑історичні об'єкти, природні пам'ятки й місцеві екологічні ресурси.

"Повільний туризм" висуває інші вимоги до інфраструктури. Замість великих аеропортів, транспортних вузлів і готелів, тут потрібні якісні асфальтовані польові дороги, велосипедні доріжки, облаштовані історичні та екологічні стежки (ландшафтні коридори). Більшість маршрутів мережі "повільної мобільності" мультимодальні. Тобто вони пов'язані з найближчим автобусом, поїздом, поромом або трамваєм. Мультимодальність маршруту дозволяє туристу самостійно, змінюючи види громадського транспорту, дістатися місця призначення. До речі, щоби стимулювати використання туристами громадського транспорту, деякі господарі об'єктів розміщення пропонують спеціальні знижки тим гостям, хто вирішує залишити ключі від машини в номері й пересуватися тільки пішки, на гірському велосипеді чи автобусі.
Агротуризм і кемпінги наступають
Інфраструктура гостинності в умовах "повільного туризму" також має свою специфіку. Маршрути "повільної мобільності" проникають до найвіддаленіших куточків регіонів. У таких місцях немає економічного сенсу будувати великі готелі. Тому більшість об'єктів гостинності у ФВД – це гостьові сільські будинки, приватні резиденції, крихітні готелі типу B&B або кемпінги. ФВД входить до п'ятірки регіонів Італії за кількістю спальних місць у подібному типі закладів на квадратний кілометр території. По суті, це означає, що турист може знайти комфортний нічліг практично в кожному селі.

Ще одна унікальна особливість мережі "повільної мобільності" в регіоні ФВД – використання для туристичних цілей занедбаних об'єктів інфраструктури. Влада свідомо стимулює переобладнання під туристичні об'єкти невикористовуваних залізниць, армійських казарм, поштових відділень, виробничих приміщень тощо. Так, наприклад, італійський аналог Укравтодору – компанія ANAS передає в безкоштовну оренду належні їй старі придорожні будинки для туристичного використання.

Італійська залізниця Trenitalia відновлює старі вузькоколійки і пускає ними туристичні ретропотяги, іноді на паровій тязі. Там, де залізничну колію реанімувати неможливо або недоцільно, її прибирають і роблять на її місці велосипедно‑пішохідну дорогу. Одна з таких доріг з'єднує столицю регіону ФВД – місто Трієст зі Словенією.
Що становить собою мережа "повільної мобільності", зрозуміло на прикладі маршруту Alpe Adria Radweg. Його протяжність перевищує 400 км. Маршрут веде від австрійського Зальцбурга до італійського курортного містечка Градо на березі Адріатичного моря. Маршрут складається з кількох етапів, що об'єднують старі залізничні колії та численні тунелі. Alpe Adria Radweg дає змогу проїхати на велосипеді ділянкою старої залізниці Тарвізіо – Удіне, яка вважається однією з найкрасивіших зелених доріг у Європі. Задля зручності мандрівників на маршруті курсує спеціальний потяг MICOTRA з місцями для велосипедів. Цей маршрут "повільної мобільності" перетворює альпійський перехід на захопливу поїздку – з культурою, спортом і кухнею.
Підсумки італійського літа: куди ризикували їхати і чому?
Пандемія та обмеження мобільності показали, що ставка на "повільний туризм" надійніша. По‑перше, багато прихильників традиційного організованого туризму, побоюючись заразитися в багатолюдних місцях, передивилися свої погляди й обрали усамітнені маршрути "повільної мобільності", що їх удосталь пропонує ФВД. По‑друге, закриті кордони й аеропорти змусили італійців відмовитися від зарубіжних і далеких турів на користь місцевих курортів. І нарешті, по‑третє, більшість шанувальників "повільного туризму" не прив'язані до авіатранспорту, який паралізувала пандемія. Зазвичай вони подорожують на особистих кемперах, трейлерах і мотоциклах.

За підсумками 2020 року туристичний сектор Фріулі‑Венеція‑Джулія постраждав значно менше, ніж орієнтовані на традиційний туризм Венето, Тоскана, Сицилія та Ломбардія.
Інфраструктура Хорватії: відмінні дороги, будинки під оренду
Ще один аргумент на користь "повільного туризму" – сусідня Хорватія. Країна вважає туристичний сезон 2020 року "відносно успішним". За словами міністерки туризму Хорватії Ніколіни Брняц, у липні‑серпні минулого року турпотік на хорватські курорти становив 54% від рівня 2019‑го. "Це на 20% більше, ніж ми очікували", – пораділа чиновниця скромним успіхам вітчизняної туріндустрії. Для економіки Хорватії, де 24,3% реального ВВП у 2019 році генерувалися в туристичному секторі, має значення кожен додатковий євро, витрачений мандрівниками. У період пандемії та закриття кордонів доходи від туризму в Хорватії скоротилися менше порівняно з ключовими конкурентами в Середземномор'ї.
Хорватія входить до двадцятки найпопулярніших туристичних напрямків у світі. До пандемії щорічно цю країну відвідувало понад 14 млн туристів. Дохід від туризму в Хорватії щороку перевищував 8 млрд євро, що становить понад 20% ВВП країни.
Функціонери хорватської туріндустрії стверджують, що запорукою "відносно успішного" туристичного сезону в умовах пандемії слугували три чинники: зручна логістика, специфічна туристична інфраструктура та грамотна маркетингова стратегія.

Вчасно зрозумівши, що стиль відпочинку туристів змінюється, хорватська влада почала просувати свої курорти на основних ринках як найближчий і найдоступніший напрямок Середземномор'я. Для реалізації цієї мети насамперед були побудовані або реконструйовані основні дороги, що ведуть до моря. Тепер шлях із Відня до Адріатичного узбережжя на авто займає п'ять годин, а з Мюнхена – шість.

Паралельно з будівництвом транс­портної інфраструктури влада Хорватії стимулювала розвиток інфраструктури гостинності. У югославський період структура хорватських об'єктів гостинності (як і в Україні) мала перекіс у бік більшої кількості великих готелів і санаторіїв. Війна за незалежність 1991‑1995 років підірвала туристичний сектор країни. Чимало дорогих готельних комплексів збанкрутували через відсутність гостей. Після війни хорвати масово почали будувати невеликі будинки на 4‑6‑8 кімнат під оренду в літній сезон.
Яскравий приклад – занедбаний суперготель Haludovo Palace на острові Крк. На момент відкриття в 1971 році готель уважався найпрестижнішим місцем для відпочинку в Югославії. Засновник журналу Penthouse Боб Гуччоне інвестував у нього 45 млн доларів і відкрив на його території казино Penthouse Adriatic Club. Цей розкішний готельний комплекс на 1500 місць ніколи не міг покрити всіх витрат на утримання. Готель остаточно добила війна в 90‑х. У 2000 році Хорватія продала готель Haludovo Palace російському бізнесменові Ара Абрамяну. Він так і не відновив комплекс, визнавши покупку готелю невдалою інвестицією.
Нинішня структура об'єктів гостинності в Хорватії цілком відповідає запитам наляканих коронавірусом туристів, які воліють уникати штовханини багатолюдних місць. Частка готелів у загальному обсязі курортного фонду країни становить лише 13% спальних місць. А, наприклад, на приватні будинки під оренду, розкидані по всій береговій лінії, припадає 52% спальних місць.
Відпустка поблизу
В умовах закритого авіасполучення хорвати не робили ставку на прибуття організованих туристів, яких доставляли до моря авіачартери. Масована промокампанія курортів Хорватії в соц­мережах і YouTube була орієнтована на найближчі європейські країни, які пов'язані хорошими автомобільними дорогами з Адріатичним узбережжям: Німеччину, Словенію, Австрію, Польщу, Чехію, Італію, Угорщину. "Відпустка, якої ви заслуговуєте, ближче, ніж ви думаєте" – це хорватське рекламне гасло цілковито відповідало новому туристичному тренду: індивідуальні подорожі на персональному транспорті недалеко від дому. І європейці поїхали до хорватського моря, щойно уряди трохи послабили карантин.

За даними Мінтуризму Хорватії, 2020 року частка індивідуальних туристів, які добиралися на узбережжя самостійно, становила 76%. Причому дві третини всіх іноземних туристів, які відпочили в Хорватії 2020‑го, приїхали з сусідніх країн: Словенії, Італії, Австрії та Німеччини. Кількість "близьких" туристів у 2020‑му скоротилася не так істотно, як тих, хто зазвичай діставався до моря авіатранс­портом. До речі, російських туристів у 2020 році в Хорватії практично не було. Туристичний потік із Росії становив мізерні 16% від рівня 2019‑го. Вперше за багато років кількість українців, які відпочивали на Адріатичному морі, перевищила таку курортників із Росії. Нічого дивного, адже дорога на авто зі Львова до Рієки займає 12 годин, а з Москви – 26 годин.

Як і в Італії, у Хорватії від пандемії сильніше постраждали регіони та структури, орієнтовані на приймання організованих туристів. Так, наприклад, широко відомий у світі, але порівняно далекий Дубровник, що завжди привертав натовпи організованих авіатуристів і пасажирів круїзних лайнерів, в умовах коронавірусної істерії істотно втратив у відвідинах (20,3% від рівня 2019 року). А ось близька до основних європейських країн Істрія стала найбільш відвідуваним регіоном Хорватії. Зміни торкнулися і вподобань туристів щодо вибору типу житла. Найбільше постраждали багатолюдні готельні комплекси, орієнтовані на організований, масовий туризм (17,7% заповнюваності від рівня 2019 року). Мандрівники частіше обирали для відпочинку невеликі приватні будинки (40,6% заповнюваності від рівня 2019‑го) або кемпінги (41,3% заповнюваності від рівня 2019‑го), де не передбачалося великого скупчення людей.
Друзі та родичі
Досвід країн, які приймали гостей у розпал пандемії, підказує менеджерам туріндустрії нові бізнес‑моделі. Професор маркетингу Римського університету Джуліо Маджоре рекомендує туристичним операторам зосередити увагу на "близьких", місцевих туристах. "Це не просто питання "заміни" міжнародних і віддалених туристів місцевими, потрібно повністю переосмислити модель туристичної послуги", – вважає він. Професор гадає, що місцевим туристом, найімовірніше, рухатиме бажання відпочити, а не інтерес до відкриття території. "Туристи сьогодні й у майбутньому будуть шукати заспокійливі місця", – погоджується з римським маркетологом засновник компанії FTourism & Marketing Хосеп Ежарка.

Турсезон 2020 в Італії та Хорватії показав, що першими в подорож вирушали так звані повторювані відвідувачі або, як їх називають професіонали, VFR (Visiting Friends and Relatives). Вони знають територію, пов'язані з нею почуттям належності, їм буде легше долати невпевненість і страх в умовах пандемії. Саме тому експерти рекомендують туроператорам приділяти підвищену увагу зворотній комунікації з клієнтом.
На думку італійських експертів, фінансові труднощі, викликані пандемією, змусять людей скорочувати тривалість турпоїздки з метою заощадження. Зростатиме кількість охочих проводити туристичні заходи поруч із домівкою та без ночівлі. Збільшиться також попит на "мікропригоди" (захопливі або розслаблювальні туристичні заходи) і "мікровідпустки" на кілька днів.

"Досягнення віддалених пунктів призначення знову стане привілеєм тільки тих, хто має великі економічні можливості", – вважає Франческа Пальмас, доктор наук із туризму, член SISTUR (Італійського товариства туристичних наук).

"Обмеження міжнародної мобільності й економічні труднощі сприятимуть розвитку моделі короткострокового туризму, сконцентрованого на національній території не дуже далеко від місця проживання", – підсумовують італійські експерти.

Італія і Хорватія зробили висновки з кризи. Уряди обох країн ухвалили комплексні програми розвитку туристичного сектору, у яких сталому туризму приділено першочергову увагу. Як зазначила за підсумками турсезону віцепрезидентка федерації кооперативів італійського регіону ФВД Рафаелла Таміоццо, "сталий туризм для нас означає відмову від масового туризму, котрий негативно впливає на якість життя місцевих жителів, як це було до пандемії у Венеції, Барселоні чи Амстердамі".
Автор: Юрій Уздемір

МЫ В СОЦСЕТЯХ
КОНТАКТЫ
01054, КИЇВ, УКРАЇНА
ПРОВУЛОК ЧЕХОВСЬКИЙ, 3
ОФІС 1