Голова Держагентства розвитку туризму: ”Транспорт та туризм мають бігти разом

Мар’яна Олеськів – про те, що допомагає вивести внутрішній туризм на рівень національної ідеї

Голова Державного агентства розвитку туризму призначає зустріч у кав’ярні. В офісі новоствореного органу виконавчої влади немає зайвого стільця: у 2020 році Агентство не отримало фінансування, але змогло вивести внутрішній туризм на рівень національної ідеї. Як у цьому допомогла транспортна інфраструктура, з’ясовував MINTRANS. 

— ДАРТ було створено у складному 2020 році: пандемія, карантин, переспрямування коштів на боротьбу з COVID-19... Скільки тоді в Агентства забрали грошей? 

— У бюджеті на 2020 рік на розкриття туристичного потенціалу країни було передбачено 240 млн грн. Мене було призначено головою ДАРТ у березні, а вже у квітні відбувся секвестр бюджету. Нас залишили з нульовим фінансуванням. Винятком стали заробітні плати, які були передбачені в межах загального бюджету новоутвореного Міністерства культури та інформаційної політики. Хоча ДАРТ почали створювати ще при Міністерстві культури, молоді та спорту. Доки переформовувалися міністерства, виникли бюрократичні питання. Тож перших чотири місяці ми працювати навіть без зарплати. 

Через карантин туристичний ринок опинився в дуже складній ситуації. Дивовижно, як вчасно з’явився орган, який опікується проблемами галузі... Учасники ринку зрозуміли, що доходів немає, але щось робити треба. Тоді ми почали проводити зустрічі, брейншторми, говорити про те, як виходити з цієї кризи. Так виникла ідея, яка потім трансформувалась у промокампанію #МандруйУкраїною. 

— Ви зробили ставку на внутрішній туризм?

— Саме так. Кордони були закриті, і ми вирішили сконцентруватися на внутрішньому туризмі. Я зрозуміла, що за рахунок наявних взаємозв’язків можна зробити круту маркетингову кампанію навіть без фінансування. До речі, міжнародний маркетинг так не працює: державний орган не може просто попросити зірку Голлівуду безплатно щось написати в соцмережах. 

— Ви мали власний соціальний капітал, який і використали?

— Так, ми підключили Андрія Федоріва. Я довго вмовляла його, щоб він допоміг українському туризму. Потім у нас народилася кампанія з хештегом #МандруйУкраїною. Ми вели перемовини із сотнею зірок, щоб вони зробили пости в соцмережах. Якщо чесно, ми не очікували, що напишуть Потап, Monatik, Настя Каменських, Леся Нікітюк та інші зірки. Фактично, весь топ українського бомонду. 

Люди одразу побачили цей хештег і фото. Вони зрозуміли, що в Україні є круті місця, та почали мандрувати. Тоді ми знайшли режисера Сергія Сторожева, який погодився співпрацювати безплатно, зняли соціальні ролики. Першим знятися заангажували ресторатора Євгена Клопотенка. Усе відбувалося за підтримки районних адміністрацій та міських рад. Це була командна робота з гарним результатом. 

— Який економічний ефект відчула галузь?

— Курорти в морських та гірських місцевостях, які мали що запропонувати туристу, відразу відчули збільшення відвідувань. Це насамперед одеські морські курорти й Кирилівка. Та й Херсонщину стали цінувати не лише за море: українці пізнали інші місця цього унікального регіону. 

Економічний ефект ми поки що не можемо порахувати, тому що в нас, на жаль, не існує системи туристичної статистики. Її запровадження – одне з першочергових завдань на цей рік. Треба збирати інформацію з усіх джерел на єдиному сателітному рахунку та визначати частку туризму у ВВП. Це основа для якісного аналізу туристичних потоків і відповідного корегування державної політики в галузі. 

— Скільки гравців на туристичному ринку орієнтовані на внутрішній туризм, а скільки – на зовнішній? 

— Ліцензії видаються на всі види туристичної діяльності, тому важко сказати, чим точно займається конкретна агенція. Впорядкування статистичної інформації цього напряму теж серед наших пріоритетів. Єдине, що можна констатувати: оператори, які працювали винятково на в’їзд чи на виїзд, фактично не перепрофілювалися на внутрішній ринок. 

Але ті, хто робив такі спроби, зіткнулися з однією спільною проблемою: вітчизняні готелі не дають операторам нижчу ціну й намагаються в період сезону зібрати вершки та продати все кінцевому клієнту. Проте в довгостроковій перспективі туроператорам вигідно працювати й викуповувати номери на більший проміжок часу та привозити туристів не тільки у високий сезон – за рахунок інших своїх продуктів. Для порівняння: у Туреччині на 90% наповненість готельного фонду здійснюється за рахунок туроператора. 

— На 2021 рік Агентству виділено 100 млн грн на розкриття туристичного потенціалу. За якими напрямами плануєте працювати, чи є пріоритетні об’єкти? 

— Є три основних напрями. Перший – це дослідження. Плануємо із залученням Держстату та їхньої методології провести два види кількісних досліджень: опитування іноземних туристів на кордонах, щоб зрозуміти, який відсоток їде, як і куди; а також опитування українських домогосподарств, яке дасть змогу вирахувати частки виїзного туризму і внутрішнього. Плюс різноманітні якісні дослідження, зокрема щодо задоволеності послугами. 

Друга складова – внутрішній та міжнародний маркетинг. Щодо внутрішнього – вже існує багато напрацювань, зокрема стосовно проєктів, які ми наразі обговорюємо з бізнесом. Наприклад, зробити на заправках мапи з відображенням туристичних місць, які є поруч. 

Міжнародний маркетинг дуже важко прогнозувати. Бо ми не знаємо, хто зможе до нас їздити у 2021 році. До карантину їздили сусіди: Молдова, Білорусь, Росія – це топ‐3. Також приїздили з Польщі, Ізраїлю, Німеччини, США, Великої Британії, Франції, Італії, Іспанії, Канади, Китаю тощо. З ними всіма плануємо працювати й цього року. 

Третій напрям – створення туристичних магнітів. Ми разом із місцевими громадами будемо підтримувати регіональні проєкти для розвитку туристичної інфраструктури навколо точок тяжіння. 

— За якими принципами визначалися туристичні магніти?

— Коли втілювали проєкт #МандруйУкраїною, розуміли, що багато українців роблять інстаселфі в класних місцях, а потім їдуть від них світ за очі, бо там немає лавочок, туалетів, вказівників, паркінгу тощо. Аби точка тяжіння стала туристичним продуктом, треба зробити певні кроки й відповідати низці критеріїв, за якими ми їх оцінюємо. Ми провели аналіз по всіх областях України з виїздами на конкретні локації та дійшли висновків, що саме потрібно зробити, щоб магніт запрацював. 

Цього року проведемо конкурс на підтримку пріоритетних проєктів. Але для нас важливим було спільне фінансування від локальної громади, ОДА та бізнесу. Ми їх навчатимемо та допомагатимемо втілювати задуми. Агентство також інвестуватиме в розвиток інфраструктури: вказівники, туристично‐інформаційні центри, підготовку інформаційних матеріалів тощо. 

— Що найбільш затребуване серед туристів, які тренди можна виокремити?

— Через пандемію люди свідомо обирають усамітнення. Вони намагаються селитися в котеджах, де менше відвідувачів. Тому тема сільського туризму стає доволі актуальною. 

Зелений, етно‐ і гастротуризм. Сучасних туристів цікавить життя та побут громад плюс якісь унікальні туристичні продукти. Як свіжий приклад – ініціатива «Дорога вина та смаку Бессарабії». У цьому проєкті поєдналось усе: гроші гранту ЄС, побудована дорога державного значення, локальні крафтові виробництва і яскраві традиції, які стають відкритими для туристів. 

— Яка ситуація типова для України: є туристичний об’єкт та не вистачає дороги чи, навпаки, є дорога і треба популяризувати наявні локації?

— Буває по‐різному. Яскравий приклад, де немає адекватної інфраструктури, – біосферний заповідник Асканія‐Нова. Над цим ми працюємо разом із Мінкультури та Мінінформполітики. Сьогодні проєкт на етапі аналізу, яким чином може бути залучений інвестор і на яку частину навколишніх земель. Безумовно, заповідник повинен залишитися заповідником. Сьогодні туристичний маршрут його територією більш‐менш визначений, але коли можна заїжджати туристу, вирішує керівництво заповідника. І серед його пріоритетів немає туристичної складової, лише природоохоронна та дослідницька. 

Інший приклад. Є чудова дорога між Дніпром та Запоріжжям. Запоріжжя сьогодні ефективно працює над розвитком свого туризму, а Дніпро – не дуже. Хоча ці два міста могли б обмінюватися між собою туристами. Такі приклади також важливі: не тільки в дорозі річ, має бути співпраця. 

— Транспортна інфраструктура біжить за туристичною галуззю чи навпаки?

— Вони повинні бігти разом. (Сміється.) 

— Наскільки складно побудувати діалог з УЗ та Укравтодором?

— Зараз – дуже легко. На всіх рівнях органів державної влади немає непорозуміння. Туризм – це яскрава річ, яка об’єднує всіх: і державні органи, і український бізнес. Весело й позитивно. 

— Торік уряд підтримував проєкти з великими інвестиціями, наприклад курорт на Херсонщині La Perla Azzurra вартістю $1 млрд. Чи потрібні такі амбітні проєкти та чи впливатимуть вони на розвиток регіону? 

— Точно потрібні. Вони мають бути добре сплановані й бажано з єдиним інвестиційним пакетом. Сьогодні, особливо на морських, та й на гірських курортах, ми бачимо хаотичну забудову. Починають з’являтися садиби, готельчики... Так, в Одеській області дуже важко перебудувати якийсь курорт. Правильно побудовані курорти мають з’явитися в інших місцях, де ще нічого не спотворено. 

— Коли закінчиться локдаун та знімуть карантинні обмеження, українці переорієнтуються на зовнішній туризм? 

— Усе залежить від нас. Наша мета – зробити зі Славського аналог польського Закопане. Але якщо хочемо залишити туриста вдома, повинні розвивати дорожню інфраструктуру та підвищувати якість туристичного продукту. Ми розуміємо, що в деяких місцях був туристичний бум, але тільки через закритий кордон. Ми маємо зробити процес розвитку сталим. Хочу, щоб кожна українська сім’я подорожувала Батьківщиною з культурно‐пізнавальною метою хоча б раз на рік. 

— Ви родом зі Львова, дуже привабливого міста. Чи відчували ви, що зростаєте в місті, де багато туристів?

— Завжди усвідомлювала, що живу в найгарнішому місті України. Але на той час воно було в занедбаному стані, туристів небагато. Не було перспектив, тому 2006 року я вирішила переїжджати до Києва. А у Львові якраз розпочався процес змін. Не в останню чергу – завдяки активній позиції міської влади, яка визначила правильні пріоритети й почала приділяти туризму активну увагу. 

Наведу невеликий приклад. Коли я росла, площа Ринок була місцем для паркування авто. Коли пізніше там зробили пішохідну зону, це повністю трансформувало центр міста. 

Тоді ж таки відбувся великий фестиваль на честь міста. Приїхало дуже багато туристів, але їм не було де їсти, жити, навіть отримати інформацію... Мої друзі з Одеси казали, що місто взагалі не для фестивалів. Але цей захід став поштовхом для розвитку Львова. Почалася активна співпраця з бізнесом, відкривалися ресторації, формувалася нова туристична культура. 

Схоже відбувається і з проєктом #МандруйУкраїною. Громади почали розуміти, чого їм не вистачає. 

— Що вас найбільше здивувало під час вивчення туристичних магнітів?

— Перше – заповідник Асканія‐Нова. Я про нього чула, бачила фото, але поки не побуваєш – не розумієш. Це величезний степ, де живуть тварини, яких узагалі немає на нашій території. Бачила сайгаків, зебр, бізонів! 

І друге – це Чорнобильська зона. Там розумієш, наскільки природа перемагає людину. Дерева, які ростуть із будинків... Чорнобиль має бути туристичною зоною, але з правильним наративом і межами відвідування. Точно не як зона фану. Це – природний заповідник і місце катастрофи. Ми маємо усвідомити, що робимо на цій землі та які можуть бути наслідки. До речі, Укравтодор будуватиме туди дорогу.