Як «Велике будівництво» допомогло «Ковальській»

Мостові балки виробляються «у два струмки». Спочатку арматурники вручну в'яжуть каркас, потім виріб формується. Наталя – формувальниця заводу «Бетон Комплекс», що входить до групи компаній «Ковальська».

«Я кранівниця. Одинадцять років відпрацювала за фахом і вже п'ять – заливаю форму. Мені подобається будувати мости, – усміхається співрозмовниця MINTRANS. – Коли їздимо до батьків у Вінницьку область, я завжди згадую, що тут наші балки».

Зараз найбільший замовник цієї продукції – Onur Group в Україні. Компанія закуповує мостові балки для реконструкції автодороги Н-31 у Полтавській області. «Є також домовленості про виготовлення балок для Херсонського регіону, – каже заступник гендиректора групи «Ковальська» Сергій Гончаренко. – Пішов великий запит із Західного регіону: у районі Карпат близько 400 мостів перебувають в аварійному стані».

Трьома заводами

Матеріали для доріг – відносно новий товар для «Ковальської». Виготовлення будматеріалів, а саме бетонних сумішей та залізобетонних виробів – один з основних бізнес-напрямів групи вже багато років. А от бетонні конструкції для дорожньо-мостового будівництва кияни почали виготовляти лише кілька років тому. На те було дві причини. По-перше, розвиток транспортної інфраструктури як такої. По-друге, обмеження постачань із РФ. До війни мостові балки зазвичай закуповували на російських заводах.

«Історія почалася шість-сім років тому. Побачивши перспективу, ми звернулися до проєктних інститутів, і мостовики розробили нам технічну документацію. Це був дуже відповідальний етап, – згадує директор заводу «Бетон Комплекс» В'ячеслав Лобанов. – Потім замовили форму і стали до роботи».

Перші два роки новий продукт майже не замовляли. Проте завод розвивав суміжний напрям – виробництво балок для логістичних центрів і павільйонів. Зараз ця продукція теж затребувана, однак на мостові балки «Ковальська» у 2020 році отримала рекордне замовлення. «Із початком «Великого будівництва» потужності розписані на пів року вперед. Тому ми вирішили збільшити їх удвічі», – зізнається Сергій Гончаренко.

Слідом за ТОВ «Бетон Комплекс» мостові балки почав виробляти «Дарницький завод ЗБК». Вже цього року до них приєднується й «Завод ЗБК ім. Ковальської». Саме для цього група провела реконструкцію. «У нас балки до 27 метрів, Дарницький завод робить до 33 метрів, а завод Ковальської продаватиме до 22,5 метра», – каже В'ячеслав Лобанов.

Крім мостових балок, до асортименту додалися придорожні лотки. «Завод ЗБК ім. Ковальської» також робитиме лотки для зливу води і дорожні плити. «За кожним напрямом ми ведемо активну роботу і затверджуємо номенклатуру. Це програма на три-п’ять років, і саме для дорожників», – ділиться планами Сергій Гончаренко.

Двома кар'єрами

Те, що девелопер працюватиме на «Велике будівництво», вирішилося ще двадцять років тому. У 2000-му «Ковальська» придивлялася, де придбати власний кар'єр. На Коростенському районі Житомирської області зупинилися з двох причин: якісний матеріал і транспортна інфраструктура.

«Розвивати свій кар’єр нехарактерно для будівельної компанії. Це був вимушений крок, – зізнається Сергій Гончаренко. – Зробити його нас змусили дефіцит щебеню та відсутність великих гравців, які б могли організовувати логістику».

Другий кар’єр придбали 2014-го, ще перед початком військових операцій. Торік обсяги виробництва досягли такого рівня, що з’явився надлишок. «Фактично 20 років ми не продавали матеріал на ринок, – каже Гончаренко. – Але нам сподобалося розвивати кар’єри та модернізувати технології. Ми ж використовуємо цей щебінь насамперед для виробництва власного бетону і бачимо переваги продукту».

Інвестиції у видобуток робилися планомірно та без прицілу на «Велике будівництво», наголошує співрозмовник. Але радіє, що так збіглося.

Наразі «Ковальська» продає 25% від загального обсягу виробництва щебеню. Наприклад, у жовтні обидва кар’єри разом відвантажили 300 000 т продукції, з яких 85 000 т – зовнішнім замовникам. Решта пішла на задоволення власних потреб групи.

Логістика поставок щебеню прив’язана до залізничного полотна. Щебінь для потреб бетонних заводів транспортується переважно у власних вагонах, а на зовнішніх постачаннях використовуються вагони Укрзалізниці. «Така зазвичай логістична схема. Але ми на цьому не заробляємо. Клієнт може залучити й парк сторонніх логістів», – пояснює Сергій Гончаренко.

Щебінь від «Ковальської» транспортується до Харківщини, Полтавщини, Вінниччини та Львівщини – на останню припадає основний потік. Як постачальник щебеню, промислово-будівнича група працює переважно з найбільшими компаніями: Onur Group в Україні, RDS, «Автомагістраллю-Південь»…

Раціональне плече

Більшість заводів «Ковальської» сконцентровані в Києві. Це єдина причина, чому великий виробник бетонних сумішей та залізобетонних конструкцій поки не постачає будматеріал для доріг. «У столиці немає магістралей і тисяч кілометрів полотна... Наразі будівництво ведеться на Півдні й Заході – у тих регіонах, куди ми логістично дотягнутися не можемо», – пояснює Сергій Гончаренко.

Бетон як матеріал диктує логістику. Як пояснює MINTRANS директорка Інноваційно-технологічного центру ПБГ «Ковальська» Вікторія Співак, для виробництва дороги використовують жорсткі бетонні суміші. «У процесі тривалого транспортування вони можуть втрачати свої якісні характеристики, тому треба, щоб плече доставки було дуже невеликим, а тривалість транспортування – у межах 15-20 хвилин, – каже кандидат технічних наук Співак. – Цей бетон перевозять не в «міксерах», які ми бачимо на дорогах Києва, а у відкритих самоскидах. Під прямими сонячними променями та від обвітрювання суміш швидко пересихає і втрачає свою активність».

Знайти робочий бетонний завод поблизу будівництва складно. Тому бетон зазвичай виробляють самі дорожньо-будівельні компанії. «Вони ставлять свій бетонозмішувальний вузол у безпосередній близькості до ділянок будівництва та транспортують бетонну суміш до укладальника. Але якщо ділянка велика, вузол йде за будівництвом. Головне, щоб було раціональне плече і не перевищувався допустимий час доставки, упродовж якого гарантовано збереження технологічних властивостей бетонної суміші», – ділиться Співак.

Ще один важливий аспект будівництва бетонних доріг – якість цементу. Як споживач 1 млн тонн цементу на рік, «Ковальська» співпрацює з найбільшими постачальниками цементу в Україні – міжнародною групою компаній CRH та з Івано-Франківським цементним заводом. «Цемент цих виробників може використовуватися задля виготовлення бетону для доріг, – упевнена наша співрозмовниця. – Мостові балки відрізняються за технологією виготовлення, проте до основного їхнього матеріалу – бетону висуваються не менш суворі вимоги, і в цьому ми маємо досвід».

Однозначно відповісти на запитання MINTRANS, чи буде «Ковальська» інвестувати в дорожнє будівництво, заступник гендиректора не може. «Бетонозмішувальний вузол, про який ми говорили, – це лише 0,5% інвестицій від загального обсягу», – усміхається Гончаренко. Він не заперечує, що така стратегія розвитку може спрацювати. Але для цього «Велике будівництво» повинно тривати понад 30 років, як було в Німеччині.

Поки що він планує підвищувати продуктивність гранітних кар'єрів та нарощувати номенклатуру залізобетонних виробів для дорожньо-мостового будівництва. Тим паче що в цій ніші, крім держави, замовниками можуть бути приватні компанії.

«Буває, роблять собі під'їзд до будинку, а там гарний струмочок, – розповідає директор заводу В'ячеслав Лобанов. – Навіщо його закопувати, коли можна побудувати місток?» «Ковальська» робить потрібну балку.